Всесвітня туристська організація (ЮНВТО)

Всесвітня туристська організація (ВТО, з 2003 р. — ЮНВТО) — міжнародна міжурядова організація в галузі туризму.

Створена 1975 року в Мадриді. Організація стала спадкоємицею Міжнародного союзу офіційних туристських організацій (МСОТО), заснованого ще 1934 року. СРСР був однією з держав-засновниць ВТО. Першим Генеральним секретарем ВТО був Робер С. Лонаті (Франція).

Згідно зі Статутом ВТО, її основною метою є сприяння розвитку туризму для внесення внеску в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу і дотримування прав людини і основних свобод для всіх незалежно від раси, статі, мови і релігії. ВТО встановлює і підтримує ефективу співпрацю з відповідними органами ООН і її спеціалізованими закладами. Крім цього, вишукує можливості встановлювати ділові стосунки з ПРООН, а також бере участь в її діяльності в якості діючого і виконавчого агентства.

В зв’язку з цим потрібно відзначити договір про співробітництво і взаємовідносини між ООН і ВТО, проект якого був схвалений II сесією ГА (Генеральна Асамблея) ВТО 31 травня 1977 р. і XXXII сесією ГА ООН 22 листопада 1977 р. В ньому передбачуються, зокрема:

§ обмін необхідною інформацією і документацією;

§ сприяння в виконанні рекомендацій, що відносяться до сфери туристської діяльності;

§ розвиток такого співробітництва, яке помогло б позбутися дублювання в роботі;

§ координація роботи шляхом консультацій через Економічну та Соціальну Раду ООН (ЕКОСОР);

§ участь в роботі міжнародних конференцій і засідань по лінії ООН, в тому числі по питаннях, що торкаються діяльності ВТО;

§ обмін письмовими доповідями і заявами;

§ збір, аналіз і обмін необхідною статистичною інформацією в області туризму.

 

ВТО є юридичною особою і може користуватися на території країн-членів певними привілеями і імунітетом, які визначаються в окремих договорах, що укладаються організацією. Згідно зі статутними документами, місцеперебування організації визначається і може бути в любий час змінено рішенням ГА. Зокрема, на основі Конвенції між ГА і Іспанією про правовий статус організації в Іспанії, текст, якого був підписаний 10 листопада 1975 р. і ратифікований Іспанією 8 жовтня 1976 року (схвалена ГА ВТО 31 травня 1977 р.), штаб-квартира ВТО 1 січня 1976 р. була перенесена з Женеви в Мадрид в будинок, який передав для ВТО іспанський уряд.

Офіціальні мови ВТО — англійська, іспанська, російська і французька. Поправки до статуту ВТО про визнання арабського в якості офіційної мови організації так і не вступили в силу внаслідок відсутності їх ратифікації необхідною більшістю дійсних членів організації. Бюджетні витрати ВТО на здійснення адміністративних функцій і реалізацію загальної програми роботи покриваються за рахунок членських внесків і любих інших надходжень, згідно з фінансовими правилами організації. Розмір членських внесків визначається по так званій «формулі Лусака», прийнятої при формуванні ВТО, яка в 1989 р. була переглянута. Формула передбачає певний процент бюджету організації, від якого залежить фактичний розмір членського внеску тієї чи іншої країни. Бюджет ВТО, проект якого складається генеральним секретарем, розрахований на 2 роки.

Основними міжнародно-правовими формами діяльності ВТО є проведення конференцій та нарад. Так наприклад, ВТО було проведено в 1980 р. Всесвітньої конференції з туризму, в 1982 р. Всесвітню нараду з туризму в 1989 р. Крім того, в 1985 р. на VI сесії ГА ВТО була прийнята Хартія туризму і Кодекс туриста [73].

На Міжпарламентській конференції з туризму 1989 р. була прийнята Гаазька декларація [74], яка є інструментом міжнародного співробітництва і партнерства, об’єднання народів і факторів, що сприяють розвитку індивідуального і колективного туризму. Її основні положення зводяться до наступного: туризм — форма проведення вільного часу; туризм — ефективний засіб співпраці і соціально-економічного розвитку країни; природне, культурне і людське оточуюче середовище — основні умови розвитку туризму; туризм носить гуманний характер; кожна людина має право на свободу подорожі; спрощення формальності подорожі — основа розвитку туризму; безпека і захист туристів, повага до їх гідності — найважливіші умови розвитку туризму; держава повинна приймати міри по боротьбі з тероризмом, покращувати якість туристських послуг, планувати розвиток туристської інфраструктури.

Парламенти уряди, державні і приватні організації, асоціації і заклади, що відповідають за туристську діяльність, професіоналів в області туризму, а також самих туристів, повинні старанно враховувати принципи Гаазької декларації і постійно базуватися на них в своїй роботі.

Більшість країн мають свої національні туристські організації. У Франції і Іспанії вони урядові; в інших країнах створюються незалежно від уряду, але підтримуються ним централізованими фінансовими субсидіями. Як у Великобританії. В більшій частині вони громадські, створені на основі статуту організації, який і визначає їх структуру. Згідно з рекомендаціями ВТО, національні туристські організації виконують наступні функції:

§ представляють урядові інтереси у міжнародному масштабі;

§ укладають двохсторонні і багатосторонні договори з метою збільшення туристських потоків між країнами учасниками;

§ організовують спільні маркетингові дослідження туристського ринку;

§ знаходять шляхи оптимізації туристських національних ресурсів;

§ залучаються до технічного і фінансового співробітництва;

§ забезпечують взаємне спрощення митного контролю;

§ поліцейське і грошове регулювання;

§ підтримка технологічних контрактів (наприклад в готелях і місцях зимового спорту);

§ організовують туристські послуги в національному і міжнародному масштабах;

§ планування і розвиток туризму;

§ регулювання і контроль підприємств, включених в туризм (регулювання і правове забезпечення готельного господарства, класифікація готелів і ресторанів, інспекція і вивчення ліцензій на право діяльності);

§ публікація статистики, оглядів, результатів досліджень ринку (вивчення вражень, аналіз поведінки споживачів);

§ збут туристських продуктів в інші країни (створення туристських агентств за кордоном для забезпечення інформацією і збутом, публікація брошур, листівок, путівників і спеціальної туристської інформації);

§ просування іноземних туристських центрів (компанії в пресі, на радіо, телебаченні);

§ діяльність по полегшенню, уніфікації і усуненню митного і прикордонного контролю;

§ створення структур по прийому гостей і забезпечення туристською інформацією (спеціальні поліцейські інструкції для допомоги гостям складені в 19 країнах);

§ забезпечення професійної підготовки в туризмі (курси, семінари, учбові програми);

§ захист і збереження туристських ресурсів і ексклюзивної спадщини країни (монументів, історичних місць), компанії по захисту культури та мистецтва;

§ охорона оточуючого середовища (проведення компанії по охороні природи, парків відпочинку, природних ресурсів).

 

 

 

Menu Title